ГЛАВНАЯ МЫ Леонов Роман Николаевич Земельні відносини, із віку в вік
zemelnye-otnoshenie-Леонов Роман НиколаевичПредседатель Харьковской областной общественной организации (ХООО)"Союз землеустроителей Харьковщины" Земельные отношение в разрезе развития агропромышленного комплекса Украины. Земля является основным...
zemeln-vdnosini-z-vku-v-vkПредседатель Харьковской областной общественной организации (ХООО) "Союз землеустроителей Харьковщины"       Леонов Роман Николаевич тел. (067)-37-07-888 Земельні відносини, із віку в вік. І не бачить, і не знає, оглухли, не...

Председатель Харьковской областной общественной организации (ХООО) "Союз землеустроителей Харьковщины"       Леонов Роман Николаевич тел. (067)-37-07-888

Земельні відносини, із віку в вік.

І не бачить, і не знає, оглухли, не чують; кайданами міняються, правдою торгують. І господа зневажають, людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо, лихом засівають, а що вродить? Побачите, які будуть жнива! Схаменіться, недолюди, діти юродиві! Подивіться на рай тихий, на свою країну, полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю не шукайте, не питайте того, що немає і на небі, а не тілько на чужому полі. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

Це слова нашого великого земляка Т.Г.Шевченка, написані ним понад сто п’ятдесят років тому, а таке враження, що поет написав їх тільки вчора дивлячись на нас своїм строгим втомленим мудрим поглядом.

Найбільше багатство нашої країни, то наша земля, а той хто стикався з оформленням землі на Харківщині той в цирку не сміється, від болю не плаче, в вогні не горить, і без долі сумніву скаже, більш корумпованої сфери державної влади сьогодні важко знайти.

Я за своїм основним фахом землевпорядник і моя організація розробляла документації для отримання фермерським господарствам землі у власність. За роки поневірянь цієї документації, можу стверджувати, плювати хотіла країни на своїх аграріїв.

До мого кабінету приходять люди з мозолистими натрудженими руками, якими колисають і бережуть ті клаптики землі, які колись держава надала їм у користування, і які годують їх і нас з вами, і вони не розуміють чому не можуть оформити землю, адже по телевізору очільники держави гарантують сприяння, захист, допомогу. Скаржитися ці прості люди не вміють, не хочуть та й бояться, що відберуть їх годувальницю взагалі.

А нещодавно з оформленням землі зіткнулася моя колега, Гаврилко Олена Григорівна, людина яка не боїться говорити, діяти і готова відстоювати своє право на землю. Олена Григорівна народилася на Полтавщині, після закінчення сільськогосподарського технікуму по направленню приїхала працювати в Харківський Інститут землеустрою і все життя присвятила землевпорядній службі. Роботу свою любила, працюючи на будь якій посаді, від техніка в інституті землеустрою, до заступника начальник відділу земельних ресурсів району, адже завдяки знанням і досвіду завжди могла допомогти людям. Сьогодні її знання нікому не потрібні, а сидіти і пояснювати людям, що якщо у них немає коштів сплачувати побори, землю вони будуть оформляти роками - огидно.

За роки роботи землевпорядником, Харківський район став майже другим домом. От в один із виїздів на обстеження і наткнулася вона на забуту богом земельну ділянку, на якій стоять сухі фруктові дерева колись квітучого саду, який вже років двадцять як списаний і забутий всіма. І чомусь страшенно захотілося щоб цей сад відродився і зацвів, в голові народилася думка, я можу зробити це своїми руками, своєю працею і знаннями. В житті з'явилася мета і непереборне бажання діяти, працювати, звернути гори. Прийшло бажання створити фермерське господарство і стати господарем на своїй землі, тим паче — Закон гарантує право на землю, державні програми передбачають всебічне сприяння товаровиробникам!

Але на жаль горами, які довелося долати виявилися ті, на кого покладено обов'язок забезпечення реалізації громадянами гарантованого Конституцією права на землю. З початку 2013 року вона оббиває пороги головного управління Держземагентства в Харківській області.

01 березня 2013 року у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України подала заяву на ім'я начальника Головного управління Держзеагентства в Харківській області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, так почалися її поневіряння по тернистій дорозі майбутнього фермера.

Череда безкінечних відписок незважаючи на те, що законом визначена лише одна єдина підстава відмови в наданні їй дозволу на розробку проекту відведення - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів. Якраз цієї підстави в відписках посадовців і не зазначено.

Так як Держземагентство підпорядковується Мінагрополітики України, а наш шановний Міністр аграрної політики заявив: - з першого дня мого перебування на посаді Міністра аграрної політики та продовольства України, першочерговими своїми завданнями я вбачаю підтримку виробників і забезпечення продуктами для зміцнення продовольчої безпеки. Олена Григорівна пише аграрному Міністрові. Підпорядковане Вам відомство відкрито порушує вимоги закону, допоможіть поновити порушене Вашими підлеглими право на землю, отримує відповідь ідіть в суд. Звертається до начальника Управління по боротьбі з злочинністю в Харківській області, отримує відповідь, посадовці молодці, все роблять правильно. Але навіть позов до суду не вирішив питання тому, що суддя не є фахівцем земельного права, а відповідачем по справі є представники територіального органу Держземагенства, хто ж як не вони повинні не тільки знати але і проваджувати земельне право - коло замкнулося ти хто порушують і є інстанцією яка надає роз’яснення правоохоронним органам, суддям як проваджувати земельне право у дію.

Таке враження, що державний організм вразила страшна хвороба і він відторгає своїх громадян як ворогів, а це вже діагноз. Парламент приймає чудові Закони, які захищають права людини, з усіх телеекранів звучать пафосні слова про підтримку вітчизняних виробників, а насправді громадянин один на один з бездушною бюрократичною машиною, яка працює тільки на мастильних матеріалах американського виробництва. Здається загнали людину в глухий кут, але не в цьому випадку.

Олена Григорівна рішуче заявила, відстоюватиму своє право до перемоги над бездушністю, бюрократією і корупцією, якщо моя країна не може захистити конституційне право свого громадянина, піду до Європейського суду, не дозволю перемогти беззаконню, я буду на своїй землі господарем! І ви знаєте, дивлячись на рішучість цієї жінки і я починаю вірити, вона не з тих хто зупиняється на півдорозі, тому відчуваю гордість, все таки є люди здатні відстоювати свою мрію і це чудово!

Але прикро і боляче за свою країну, гідність якої плюндрують, ті хто мав би берегти і охороняти її. Є маленький клаптик землі на мапі моєї Батьківщини, є одна рішуча людина, яка хоче щоб цей маленький клаптик ожив і зацвів по весні, радуючи по осені щедрим українським врожаєм, і є ті кому глибоко наплювати на процвітання своєї країни, бо їхній пріоритет - власна кишеня. От і стоїть наша ненька Україна поряд з красивою гордовитою Європою, в бур'янах, сухостоях, з покошеними сільськими хатинками і розбитими дорогами, по яких гидливо перекочуючись з боку на бік, їдуть Майбахи і Мерседеси тих, хто здирає з рідної Батьківщини-матері останню сорочку, невдячні, бездушні діти її.

Як писав великий Кобзар: Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.

В завершення статі хочу сказати, що доки ми не усвідомимо, що ми не населення, а народ цієї країни, народ гідний поваги, нашу долю будуть вершити інші, так як вважають за потрібне і доти доки Ви їм це будете дозволяти!

З повагою і надією, Леонов Роман

 

КОММЕНТАРИИ

Интересная статья? Поделись ей с другими:

ОПРОС САЙТА

ВЕРИТЕ ЛИ ВЫ ПОЛИТИКАМ
 

 

Рука помощи